Зареєстрований проект про протидію дитячій проституції: відповідь на виклик, а не примус втягнутих у проституцію дітей до реабілітації

Це друга спроба гармонізувати національне законодавство з нормами міжнародних документів, ратифікованих Україною. 20 листопада 2011 року, коли міжнародна спільнота відсвяткувала Міжнародний день захисту прав дитини (цього дня у 1989 році Організація Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію про права людини, учасницею якої є і Україна), минулого року відбулася перша спроба зробити крок назустріч гармонізації українського законодавства із міжнародними нормами стосовно регулювання такого болючого питання, як відповідальність за дитячу проституцію. Проте, через поверховість суджень чи з якихось інших причин, законопроекти №7390 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо охорони дитини)» та №7391 «Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації)», внесені до Верховної Ради України народним депутатом Володимиром Малишевим, були сприйняті з точністю до навпаки - як такі, що пропагують легалізацію дитячої проституції. Резонанс серед громадськості дав зрозуміти, що українське суспільство потребує часу на адаптацію та усвідомлення необхідності таких змін.

Відтак, питання протидії дитячій проституції на законодавчому рівні дещо відклалося. Втім, у вересні 2011 були зареєстровані два інші законопроекти, спрямовані на поліпшення ситуації із захистом неповнолітніх від зловживань сексуального характеру (законопроекти №9135 про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків) та № 9136 про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо статевих зносин з особою, яка не досягла 16-річного віку).
Тепер прийшов час другої спроби все ж таки вдосконалити українське законодавство щодо протидії дитячій проституції.

Коректні акценти у цілях нового законопроекту, який подаватиметься народним депутатом, контактним парламентарем Парламентської Асамблеї Ради Європи від України з подолання усіх форм сексуального насильства по відношенню до дітей Віктором Шемчуком, розставлять сам пан ШЕМЧУК та президент Центру «Ла Страда-Україна», доктор юридичних наук, голова робочої групи експертів з питань вдосконалення законодавства у галузі захисту прав дитини Катерина ЛЕВЧЕНКО.

- Після минулорічного, так скажемо, контроверсійного досвіду, яким є тепер новий законопроект, чи змінився вектор?

В. Шемчук: Як минулоріч, так і сьогодні законопроект про регулювання дитячої проституції розроблений на виконання вимог Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії до Конвенції ООН про права дитини, ратифікованого Верховною Радою України 3 квітня 2003 року, та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань, що була підписана Україною 14 листопада 2007 року.

Після розгляду 8 червня 2007 року першої періодичної доповіді України про виконання Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії до Конвенції ООН про права дитини профільний Комітет Організації Об'єднаних Націй прийняв відповідні Заключні спостереження. Комітет визнав прогрес, досягнутий Україною у процесі виконання положень Протоколу, протевказав на такі проблемні питання, як слабкий розвиток інфраструктури для надання допомоги жертвам торгівлі дітьми та недосконалість нормативно-правової бази. 21 січня цього року, вислухавши наступний «плановий» звіт України, Комітет ООН з прав дитини виніс чергові Заключні спостереження відносно нашої держави за результатами розгляду об'єднаної третьої і четвертої періодичної доповіді. Серед іншого, Комітет закликав Україну здійснити комплексний перегляд усього національного законодавства з тим, щоб забезпечити його повну відповідність положенням Конвенції та Факультативного протоколу до неї, особливо у питаннях дитячої проституції та усіх інших форм сексуальної експлуатації дітей. Також Комітет повторно привернув увагу нашого Уряду до того факту, що до національного законодавства досі не було включене положення щодо чіткої заборони дитячої проституції.

З цього, власне, і виходили розробники законопроекту, тож вектор колишній, бо ж і ситуація не змінилась.

К. Левченко: Для більшої аргументації хочу доповнити, що недосконалість національного законодавства у сфері захисту дітей від такої форми комерційної сексуальної експлуатації дітей, як дитяча проституція, також була виявлена під час ґрунтовного порівняльного аналізу вітчизняної нормативно-правової бази з положеннями вищезгаданого Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини, здійсненого експертною робочою групою, яка працює при Центрі «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ в Україні з 2009 року.

Крім того, захист дітей від втягнення у проституцію на законодавчому рівні є актуальним у контексті підготовки України до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

- З експертної точки зору - вичерпно. А чи проводилися якісь дослідження настроїв громадськості з цього приводу?

К. Левченко: Так, обов'язково. Ще у 2008 році наша організація спільно з Київським міжнародним інститутом соціології провели опитування населення України для визначення громадської думки щодо проблеми порушення прав дитини. За результатами дослідження, 84% громадян назвали отримання сексуальних послуг від дитини злочином і 97% висловилися за необхідність криміналізувати дане діяння.

Це питання постало дуже гостро після минулорічної першої спроби, на ньому наголошувалося й протягом цього року - яким чином проводилося інформування громадськості та адаптації суспільства до адекватного ставлення до такої законодавчої ініціативи?

К. Левченко: Звичайно, ми протягом року неодноразово озвучували й розтлумачували ситуацію представникам ЗМІ, з якими спілкуємося досить часто.

У грудні 2010 «Ла Страда-Україна» ініціювала приєднання України до глобальної кампанії «Стоп торгівлі дітьми та молоддю у сексуальних цілях». Основним інструментом кампанії була Петиція проти торгівлі дітьми та молоддю в сексуальних цілях, залишити підписи під якою ми закликали усіх небайдужих громадян. Серед основних положень Петиції - вдосконалення національного законодавства щодо запобігання сексуальній експлуатації дітей, у тому числі встановлення чіткої заборони на використання дітей у проституції та покладення відповідальності за це на клієнтів. Українська кампанія зі збору підписів тривала до кінця вересня 2011 і в її підсумку було зібрано 55 736 автографів громадян. Протягом цього часу збори підписів супроводжувались численними різноманітними акціями та, відповідно, публікаціями з цього приводу.

В. Шемчук: Власне Петиція та зібрані підписи 5 жовтня 2011 року були урочисто передані мені як представникові Верховної Ради України та контактному парламентарю від України в ПАРЄ з подолання усіх форм сексуального насильства по відношенню до дітей. Дана Петиція і більше 55 тисяч зібраних підписів ще раз актуалізували необхідність вдосконалення законодавства для більш ефективного захисту дітей.

- Цікаве рішення. А тепер, якщо не заперечуєте, давайте знову повернемось безпосередньо до нового документу...

В. Шемчук: Новим законопроектом передбачається комплексний підхід до вдосконалення законодавства у сфері протидії дитячій проституції. З одного боку, пропонується ввести відповідальність осіб, які отримують сексуальні послуги від дітей, втягнених у проституцію, з іншого - задокументувати необхідність проведення соціальної реабілітації дітей, котрі постраждали від сексуальної експлуатації.

Кримінальний кодекс України вважаємо за доцільне доповнити ст. 303-1, яка встановить відповідальність за користування сексуальними послугами від дітей за винагороду (тобто не тільки за гроші). Як стверджують представники правоохоронних органів, законодавство України дозволяє і сьогодні притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які користуються сексуальними послугами від дитини, зокрема, через застосування ст. 155 та ст.156 КК України. Однак у цих статтях чітко зазначено: «стосунки з особами, які не досягли статевої зрілості» та «розбещення неповнолітніх». Тут і розгортається плацдарм для маніпуляцій, адже статева зрілість - це оціночне поняття, що встановлюється через судово-медичну експертизу. І хоча ми сьогодні і знаходимося на шляху до чіткого встановлення віку досягнення статевої зрілості, це не вирішить проблеми притягнення до відповідальності осіб, які свідомо купують сексуальні послуги від дітей.

Якщо ми говоримо про розбещення неповнолітніх, то, по-перше, там чітко встановлена межа - 16 років, по-друге - передбачена відповідальність не за задоволення статевої пристрасті за участю дитини, а за вчинення сексуальних зловживань відносно дітей без вчинення статевого акту.

Зазначу, що сьогодні діти у віці від 16 до 18 років перебувають у полі, незахищеному законом. І коли клієнти купують у них сексуальні послуги, вони ніякої відповідальності перед законом за це не несуть. Тому запропонованими змінами та доповненнями ми прагнемо усунути цю прогалину в національному законодавстві.

Криміналізація клієнтів дитячої проституції має суттєво вплинути на попит на дитячу проституцію , і в подальшому ліквідувати таке явище в цілому.

К. Левченко: Інша сторона медалі - захист прав дітей. На разі Кодекс України про адміністративні правопорушення дозволяє притягувати до адміністративної відповідальності дітей віком понад 16 років за заняття проституцією. Отже, діти, які зайняті у проституції, законом розглядаються не як жертви сексуальної експлуатації, а як правопорушники, що, в свою чергу, є грубим порушенням прав дитини та відповідних міжнародних зобов'язань, взятих на себе Україною. Аналіз чинних міжнародно-правових актів з питань захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань, зокрема Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (ст. 2), Конвенції МОП №182 про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, Конвенції Ради Європи щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань, Стокгольмської декларації та Плану дій проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, Декларації Ріо-де-Жанейро проти сексуальної експлуатації дітей та підлітків, дає підстави стверджувати, що дитяча проституція є формою сексуальної експлуатації дитини.

Виходячи з формулювання поняття, «дитяча проституція» означає використання дитини у діяльності сексуального характеру за винагороду або іншу форму відшкодування. Отже, очевидно, що дитина розглядається не як активний суб'єкт надання сексуальних послуг, а як жертва, яку використовують з метою сексуальної експлуатації дорослі особи.

- Ви згадували ще про передбачену законопроектом соціальну реабілітацію дітей, постраждалих від втягнення у проституцію, розкажіть докладніше.

К. Левченко: Згідно з тими таки міжнародними документами, держави мають запроваджувати ефективні соціальні програми й створювати багатопрофільні структури для забезпечення необхідної підтримки жертвам. Діти, які були втягнені до тенет дитячої проституції, є дітьми-жертвами сексуальної експлуатації, яким має надаватися відповідна підтримка, допомога та захист, а не покарання.

У той же час, враховуючи особливості правової системи України та передбачаючи проблеми на правозастосовному рівні, що можуть виникнути через виведення осіб від 16 до 18 років із категорії суб'єктів правопорушення, передбаченого ст. 181-1 КУпАП, зокрема, відсутність підстав для вилучення їх з вулиці або місць, у яких надаються послуги, відмову проходити реабілітацію та корекцію, законопроектом запропоновано вирішити колізію наступним чином.

Пропонується введення додаткового інструменту впливу, що застосовується до неповнолітніх у вигляді зобов'язання пройти соціальну реабілітацію, що включає в себе комплекс соціальних, медичних, психологічних та професійно-освітніх заходів (ст. 24-1 КУпАП) та доповнення статті 181-1 КУпАП положенням щодо накладення на дітей зобов'язання пройти соціальну реабілітацію.

В. Шемчук: Звичайно, із введенням положення про проведення соціальної реабілітації та корекції поведінки дітей, втягнутих до проституції, постає питання стосовно того, які служби мають цим займатися і якими законами така робота регулюється. Питання реабілітації прописане у Законах України «Про соціальні послуги» та «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю». Відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», такі послуги можуть надаватися через існуючу мережу притулків для дітей (за умови наявності окремого відділення для дітей постраждалих від сексуальної експлуатації), а також через мережу центрів соціально-психологічної реабілітації та центрів медико-соціальної реабілітації дітей (за умови, що неповнолітні, залучені до проституції або інших форм сексуальної експлуатації, вживають алкоголь, наркотики). Організовувати та контролювати таку діяльність має спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей мають право, до компетенції якого і передбачено ввести функції з організації, забезпечення та контролю за проходженням курсів соціальної реабілітації (відвідування занять з психологом протягом визначеного часу, проходження реабілітаційних програм або програм, спрямованих на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості, поліпшення соціальних стосунків тощо).

Оскільки, відповідно до Законів України «Про соціальні послуги» та «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», послуги з реабілітації надаються особам, які знаходяться у складних життєвих обставинах, законопроектом пропонується внести зміни до терміну «складні життєві обставини», а саме - додати до них сексуальну експлуатацію дітей. Таким чином, введення цього положення дозволить надавати соціальні послуги не тільки дітям, втягнутим у проституцію, незалежно від їх віку, але і тим, хто був використаним у виготовленні порнографії, що також є формою сексуальної експлуатації дітей.

К. Левченко: Також ми пропонуємо запровадити відповідну термінологію, зокрема, ввести терміни «дитяча проституція», «насильство щодо дітей», «експлуатація дитини» до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства».

- Новий законопроект має депутатську підтримку?

В. Шемчук: Так, його підтримали народні депутати Олена Бондаренко, Голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Катерина Лук'янова, Голова підкомітету з питань молодіжної політики, сім'ї та дитинства Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму та Еліна Шишкіна, Голова підкомітету з питань конституційного статусу Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
І які Ваші прогнози відносно подальшого розвитку подій?

К. Левченко: Маємо надію, що цього разу труднощів інтерпретації вдасться уникнути, а також на те, що природний імпульс захистити дітей переважить над інтересами певних представників нашого суспільства.

В. Шемчук: Прийняття запропонованих змін та доповнень сприятиме підвищенню стану захищеності дітей та дотримання прав дитини в Україні та, безумовно, наблизить українське законодавство до міжнародних стандартів забезпечення захисту та надання допомоги дітям-жертвам дитячої проституції - якщо ми постійно говоримо про євроінтеграцію, гадаю, це має стосуватися і таких показових аспектів, як гармонізація вітчизняного законодавства із європейськими нормами.

"Ла Страда Україна"